Поверхневий видобуток корисних копалин — це спосіб видобутку корисних копалин, які знаходяться близько до земної поверхні.
До методів видобутку поверхнею відносяться:
Розробка смуг. Смуговий видобуток видаляє тонкі шари поверхневого матеріалу, щоб дістатися до мінералу. Шар над мінералом називається розкривним шаром, і зазвичай він складається з ґрунту та гірських порід. Ця техніка відкритого видобутку зазвичай використовується для видобутку вугілля, що лежить біля поверхні, і це метод, який використовується для підготовки території до відкритого видобутку.
Розробка відкритим способом. Відкрита розробка корисних копалин — це техніка, яка передбачає буріння земної поверхні для встановлення вибухових речовин. Ці вибухи створюють велику яму для шахтарів, щоб отримати доступ до підстилаючих порід. Цю техніку поверхневого видобутку можна використовувати для видобутку срібла.
Розробка каменів. Розробка кар’єрів — це процес, під час якого шахтарі вирубують блоки твердого каменю. Шахтарі також видобуватимуть побічні продукти цих твердих каменів, такі як пісок, гравій або дрібне каміння. Розробка кар’єрів стає доступною завдяки відкритому розробці корисних копалин. Ця техніка поверхневого видобутку зазвичай використовується для видобутку граніту, мармуру та інших твердих каменів.
Видобуток на місці вилуговування (ISL). Видобуток на місці в основному використовується для видобутку урану, який використовується для ядерної енергетики. Цей метод видобутку на поверхні полягає в розчиненні мінералу на місці без переміщення породи з поверхневих шарів.
Видобуток розсипів. Видобуток розсипів використовується для видобутку золота з піску або гравію за допомогою піддонів і води. Золото, яке має вищу щільність, ніж пісок і гравій, тоне швидше, що полегшує його збір.
